23 серпня 2026 року, у День Державного Прапора України, Донецький театр (м. Маріуполь) здійснив символічне сходження на найвищу вершину України – Говерлу. На висоті 2061 метр над рівнем моря колектив підняв Прапор Донеччини, засвідчивши незламність краю, єдність українців та спільну віру в Перемогу.
«Для нашого колективу цей день став акцією, у якій кожен крок угору мав особливе значення. Ми піднімалися на Говерлу разом як колектив, як земляки, як українці. За кожним із нас стоїть своя історія війни, своя пам’ять про рідне місто, своїх близьких, колег і друзів, чиї життя назавжди змінила російська агресія. Маріуполь, Донецьк, Краматорськ, Єнакієве – міста Донеччини, розділені війною, але об’єднані спільною пам’яттю, культурою та любов’ю до рідної землі». ( керівник театру Геннадій Дибовський)
На вершині Говерли встановили Прапор Донеччини – прапор краю, який сьогодні переживає одну з найтяжчих сторінок своєї історії. Його поява на найвищій точці України – символ того, що Донеччина є і назавжди залишатиметься невід’ємною частиною України. На вершині Говерли колектив театру вшанував хвилиною мовчання всіх, хто загинув у цій війні. Ця хвилина була присвячена військовим і цивільним, дітям і дорослим, захисникам України та мирним мешканцям, чиї життя обірвала російська агресія. Згадували тих, хто загинув, захищаючи нашу державу, тих, хто став жертвою окупації та обстрілів, тих, чиї імена живуть у пам’яті їхніх родин, друзів, колег і земляків. Мовчання на вершині українських Карпат було особливо промовистим. На висоті, де відкривається велич нашої країни, особливо відчутно відповідальність за те, щоб пам’ять про загиблих не стала лише сторінкою історії. Вона живе в наших вчинках, у нашій щоденній праці, у збереженні української культури та в боротьбі за майбутнє України.
Особливим моментом стала зустріч на вершині із земляками Маріуполя, Донецька, Краматорська, Єнакієвого. Такі зустрічі сьогодні мають особливу силу. Війна розкидала українців по різних містах і країнах, змусила мільйони залишити рідні домівки. Але вона не змогла знищити головного – відчуття приналежності до своєї землі та спільноти. Навпаки, кожна зустріч земляків стає підтвердженням: пам’ятаємо, звідки ми, ким є і заради чого продовжуємо свій шлях. Для ТЕАТРу без ДАХу ця акція має й особливий професійний вимір. У час війни театр став простором пам’яті, єдності та підтримки, щоб продовжувати говорити про Україну мовою мистецтва, зберігати культурну ідентичність Донеччини, підтримувати зв’язок із рідним краєм і нагадувати: окупація територій не означає окупації пам’яті, культури чи духу людей.
2061 метр – висота, на якій Прапор Донеччини зустрівся з Прапором України, а пам’ять про рідний край – із величчю всієї української землі. У День Державного Прапора України вкотре відчутно: Україна – єдина. Від Донеччини до Карпат, від Маріуполя до найвищої вершини нашої держави – нас об’єднує спільний прапор, спільна історія та спільне майбутнє. Попереду – День Незалежності України. І сьогодні особливо гостро розуміємо ціну слова «незалежність». За ним – мільйони людських доль, тисячі загиблих, щоденна боротьба наших захисників, незламність цивільних, праця тих, хто підтримує країну та тримає її культурний фронт.
Донецький театр (м. Маріуполь) підняв Прапор Донеччини на Говерлі як знак віри в те, що настане день, коли український прапор знову замайорить над усіма тимчасово окупованими територіями України.
Разом – до Перемоги.
